Форум Кладоискатель. Металлоискатель форум.

Помогите советом

wolverene14 · 11 · 3235

Оффлайн wolverene14

Добрый день!
У меня давно интерес к истории. Всегда хотелось поискать древние предметы и т.д т.п. Вот решил любительски заняться поиском. Но теперь возник вопрос, где искать-то. Сам живу в Запорожье. Рядом только села Балабино, Кушугум, Малоекатериовка. Истории об этих селах я толком не нашел (типа ярмарок, переправ). Хочется хоть попробовать, а ехать куда-то далеко не вижу пока что смысла. Может кто-то что-то посоветует как информацию искать...
Спасибо.


Форум Кладоискатель. Металлоискатель форум.

Помогите советом
« : 16 Января 2014, 13:10:19 »

Оффлайн Вовк Польовий

  • Постоялец
  • *
  • АСЯ ЕВРО,терм-про, ватс-класик,М-САФАРИ
ето очень просто , ну карты ето само собой,а вот  СТАРИКИ они многое знают и помнят от своих родителей ,что где и когда было ,  например мне рассказал один пастух :что на месте коровьего летнего загона(сейчас пустырь) он находил наконечники ,а другой дед нашел где то там же   горшок с нацарапанным рисунком ,ну вот я и поехал туда,но сразу ничего не нашел скифского, только советы монетки да патрончики , и махнул рукой , а потом как то ловил там рыбу(сеточкой) и дай думаю похожу с мд пока сетка стоит   ... и поднял наконечник и  еще много находок там  было разных(скифских) интересных ,или вот одна бабушка рассказала что ее отец где то там ( закопал деньги) и на том месте оказался небольшой спрятанный   хуторок(10хат)  ,но конечно клада я не нашел но хуторок порадовал другими разными находками .....и ето без карт и навигатора,...старики ето ето енциклопедия родного края    


Оффлайн wolverene14


Оффлайн prado

  • Продвинутый пользователь
  • **
Карт хватает и на этом сайте !!!  Места у  Вас нормальные, только прийдется проситься в огороды !!! Вот чуток истории
Селище міського типу Кушугум Запорізького району Запорізької області розташоване в 10 кілометрів від обласного центру, на південь від міста Запоріжжя.
Чисельність населення смт Кушугум на 2008 рік - 8400 чоловік, а кількість дворів – 3189.
Загальна площа селища 564,3 га.
Виникла сучасна назва селища – від назви ріки Кушугум / припускають, що назва походить з тюркського слова «КУЧУГУ», «дрібний пісок»/. Друга версія виводить назву від татарських слів КОШ – стан, ЧУМИ –«птиця». Д.І.Яворницький схилився до думки, що тюркське слово Кушугум це місце злиття річок. /Попередні назви селища – Кошегумівка, Велика Катеринівка\
Територія, на якій розташоване селище Кушугум в стародавні часи мала назву Дике поле. Половці, а пізніше Кримські татари і турки вкрай спустошили його. В 17-18 століттях ці землі переходять до складу земель Запорізької Січі. Отже, населений пункт заснований в 1760 році запорізькими козаками. З козацьких зимівників виникали окремі степові хутори. Селяни-втікачі і козаки займалися рибальством, скотарством, землеробством.
Лише тільки в 1774 році землі перешли до складу російської держави. Катерина ІІ щедро роздавала нові землі російським та українським поміщикам, які почали примусово переселяти сюди кріпаків з своїх володінь. В 1794 році за царським указом була переселена частина селян с.Турбаї Київського намісництва.
Землі, на яких наприкінці 17 століття утворився невеличкий хутір Кушугум дісталися племінниці Потьомкіна Графині К.Скавронській,яка наприкінці 17 століття вийшла заміж за графа Ю.Літта і пішла назва «Велика Катеринівка».Ця назва трималася аж д 1920 року.
Хочеться розповісти про церкву селища. Інформації небагато, фотографій не залишилось, в архівах даних не має. Церква стояла в центрі селища. ЇЇ побудували \за свідченням людей\ в 1913 році, на пожертвування. Правив Отець Ігнатій. Підлога була викладена плиткою. На свята – дзвонарі дзвонили. Але в 1939 році влада дала розпорядження – знищити церкву. Було це перед війною. Життя людей, які знищували церкву, не склалося, бо кажуть, хто підняв руку на церкву, той поплатиться. Люди, а в минулому діти, згадують, який час був страшний, як летіли дзвони, куполи. Залишилася підлога викладена плиткою, діти ковзалися. Згодом це місце віддали колгоспу. З 2007 року в невеликому приміщенні, на цьому місці проходять служби. В цьому році було закладено мощі для побудови церкви. Це перші паростки. Є велика надія, що буде у нашому селищі світла простора церква. Зараз носить назву – Релігійна громада Української православної церкви при храмі на ім’я в м ц Єкатерини за адресою вул..Тельмана 26 а.
В другій половині червня 1920 року в Кушугум ввірвався Врангель, але в жовтні цього ж року визволений Червоною армією. Громадянська війна в основному закінчилася, радянські люди приступили до відбудови зруйновано за роки господарства. В січні 1921 року біла створена сільська Рада. Першим її головою був Бондаренко Кирило Павлович.
Тяжким було становище трудівників села Кушугум. 1921 року посівну комісію в складі: Пасько Ф., Шелеста С.А., Дзюби А.М. і Ященко К. посівком розробив план весняно-польових робіт 1921 року. Підрахував скільки зерна не вистачає для посівів. Всього в 1921 році було засіяно: пшеницею – 279 десятин, житом -173 десятини, ячменем -272 і кукурудзою -306 десятин.
Але посуха завдала багато шкоди врожаю. Біля 90 % хліба загинуло, а 10% - дало врожаю по 3 пуди на десятину.
Боротися з трудностями легше. Якщо боротися разом. Ось чому ще в квітні 1921 року в селі було створено комнезам, засновником якого був Корній Каплієнко.
За документами Державного архіву Запорізької області встановлено, що в серпні-вересні 1941 р. Запорізьким сільським райкомом КП/б/У разом із Запорізьким обласним управлінням НКВС УРСР та штабом 12 армії на території району для боротьби з німецько-фашистськими загарбниками був створений партизанський загін, який мав діяти в Запорізькому та Василевському районах. Загін складався з трьох груп: перша базувалася в с. Верхня Хортиця, друга – с. Розумівка і третя – в смт Кушугум. Особливий склад загону нараховував близько 50 чоловік на чолі з командиром Кравцем Іллею Володимировичем та комісаром Неумивакою Никифором Несторовичем. В другій половині вересня 1941 партизанський загін був направлений в придніпровські плавні для боротьби з німецькими частинами. Крім того партизани за завданням штабу 12 армії проводили розвідку в тилу противника. Розповсюджували антифашистські листівки. Згодом цей загін розпався. Частина партизанів влилася до складу діючої армії. А частина залишилася на окупованій території.
Кушугумська група складалася з 14 чоловік:
- Буря Іван Пилипович,1902р.н. голова Кушугумської селищної ради;
- Баша Микола Семенович, 1922 р.н. робітник заводу №29 м.Запоріжжя
- Середа Іван Андрійович,1910 р.н. голова Кушугумського сільського споживчого товариства;
- Степаненко Андрій дем’янович /Дементійович/, 1905 р.н. секретар Кушугумської селищної ради.
-Шелест Сергій Афанасійович, 1913р.н. контролер заводу №29 м. Запоріжжя.
-Федорченко Гаврило Никифорович,1904 р.н. голова колгоспу «Великий Луг» смт Кушугум.
- Рогоза Володимир Олександрович, 1918 р.н., планувальник заводу «Комунар» м.Запоріжжя»
- Хоміченко Іван Степанович;
- Нехлюдов Леонтій /Леонід/ Федорович, 1919 р.н., експедитор Кушугумського Вапняного заводу;
- Петренський Павло Федорович;
-Козиряцький Прокопій Анастасійович /Ананійович/, 1900 р.н. працював на Кушугумському вапняному заводі;
- Білий Андрій Федорович, 1903 р.н. робітник заводу «Комунар» м.Запоріжжя.
Очолював Кушугумська партизанську групу Федорець Юхим Корнійович, директор Кушугумького вапняного заводу.
В зв’язку зі швидким наступом німецьких військ командир групи Федорець Ю.К. був змушений відступити разом з частинами Червоної Армії. Залишившись без керівництва група проіснувала до березня 1942 року і була видана провокаторами німецькій жандармерії. ВСІ 14 ЧОЛОВІК Кушугумської групи були розстріляні фашистськими окупантами в березні 1942 року на території колишнього радгоспу ім.. Сталіна на околиці м.Запоріжжя. /Підстава:П-102,оп.30а,спр.132,арк..13-19,78-83,90-112./Архівна довідка/.
Від німецько-фашистських загарбників захищали Батьківщину 753 жителі Кушугума, з них 314 загинули, 464 – нагороджені орденами і медалями.
В селищі видобували вапняк, тому залишилося багато тунелів, катакомб. Їх використовували під час війни. В 1943 році, коли німці йшли з селища, люди ховалися в цих тунелях. Восени селище було в вогні. Тунелі наповнювалися чадним газом і димом. Ті люди, які перші ховалися до схованки/тунелі були невисокі/, потім їх ледь живими виносили. В 1943 році коли німці тікали, бо наступали наші війська, вони почали людей виганяти зі своїх домівок, саджали на брички і везли, не знаючи куди.. Людьми прикривалися. Коли дійшли до Запоріжжя, німцям було вже не до полонених. Люди почали тікати , йшли у брід, у плавні додому. Раніш люди знали непрохідні місця,де мілко, де можна зловити рибу. Два тижні кушугумівці були у плавнях. А ті хто залишився, тушили пожари.
Воїни, які загинули в бою - поховали , зараз тут знаходиться меморіал. На 16 стеллах записані імена тих, хто загинув захищаючи наше селище Кушугум проти ніецькофашистських загарбників. Вічна слава їм! Низький уклін! Кожного року, 14 жовтня жителі селища відзначають, як день визволення від фашистських загарбників.
В селищі Кушугум є ще один пам’ятник загиблим воїнам, знаходиться він по вул.. Жеріхова і вул. Тяпкова. Пам’ятник був поставлений двом льотчикам, які свій палаючий літак, ціною власного життя, відтягнули від селища літак, щоб спасти жителів .
На території селища Кушугум є пам’ятники історії та культури IV тис. до н.е. і I пол.. ІІ тис. до н.е.
Це 3 кургани могильники: №4019, 4020, 387.
№4019 – за 3км. На схід від північно-східного краю селища – два земляні насипи висотою 0,5м. і 1,5м d 17м і 40м.
№4020 – за 2км на схід від південно-східного краю селища – шість земляних насипів висотою від 0,3м до 1,2м d 18м до 24м.
№387 – за 1,5км на схід від селища – чотири земляні насипи від 0,5м до 5,5м d від 14м до 46м.
Ці пам’ятники культури знаходяться на орендованих землях ТОВ «Олександр – Агро».
Забудова селища міського типу представлена кварталами з одноповерховою забудовою. За функціональним призначенням території селища поділяються на сільськогосподарськ е і виробниче. В межах кожного кварталу окремо відображені землі житлової забудови та землі загального користування.
В селищі в центрі розташована Кушугумська селищна рада. Побудована в 1949 році. В цьому приміщенні - бібліотека №1. Розпочала роботу в 13 червня 1950 році, перший бібліотекар Федорець Тамара Юхимівна. Бібліотека №2 була відрита 1 вересня 1972 року. В селищі після війни був клуб невеличкий, одноповерховий, де збиралася молодь, де проходили вечори, свята. А згодом приміщення розвалилося. Так і немає в селищі клубу. При бібліотеці №1 працює гурт «Щедрі серця» під керівництвом художнього керівника Паленко В.М., яка заснована в 2005 році. Кожні свята не проходять без них. Талантами наших земляків збагачується духовна скарбниця нашої нації, її культура та мистецтво.


Оффлайн prado

  • Продвинутый пользователь
  • **
Вот еще !!!  :)  История Кушугума берет свое начало далеко до того времени, когда поселку дали такое название. Которое, как считал академик Яворницкий, произошло от тюркских слов «Кузюм» (бараний песок) или «Кушмак» (объединение). Больше по смыслу он склонялся ко второму, так, как поселок действительно территориально служил объединением.
 
И так, кто же были наши первосельцы? В XVI ст. на территории Великого луга появились первые поселения – это были зимовники, в которых жили женатые казаки. Они занимались сельским хозяйством, рыболовлей, выращиванием пшеницы и т.п.
 Хутор на то время состоял всего лишь из 3-4 домов, а большую часть выращенной и полученной продукции отдавали в Запорожскую Сечь.
 
Образовалось наше село в районе пересечения настоящих улиц Леваневского и Комсомольской, а первое кладбище на Осетровке.
В материалах датированных  1771г мы уже находим упоминания о  Кушугуме .
При разгроме Запорожской Сечи (в1775г.)царица Екатерина II раздала земли, ей принадлежащие, вместе с территорией настоящего поселка, которой к 1777г – обладал князь  Потемкин. Решением князя было построить дачу на нашей земле.
 
В 1780г – он передает эти земли племяннице Екатерине Сковронской. И появляется название в честь племянницы – Екатериновка (население которой уже составляло 77 дворов). Позже появилось соседнее с нашим поселком поселение, уступающее нам в численности но под властью того же человека, в связи с этим называеться Мало-Екатериновка.
Как известно в 19 веке свободные люди стали невольными. Не обошла эта участь и наш Кушугум. В 1841 крестьяне продали графу Канкрыну свои земли.
Во время неволи , как никогда у людей просыпалось свободоволие. Было восстание и многочисленные побеги из  рабства. Редко кому удавалось сбежать в основном все бунты подавлялись, а рабов ловили и возвращали.
 
Наконец, в конце 19-го века многострадальный и свободолюбивый народ дождался освобождения от крепостного права. При этом наших сельчан награждали землей и дали на выбор: или каждому отдадут землю которую он обрабатовал и  при этом нужно будет ее отработать или же всем давали 1,8 десятины бесплатно. Согласились на втрое.
 
В 1772г – началось строение железной дороги .  В этом массовом процессе зародилась холера, которая со временем унесла жизни очень многих рабочих похороненных на 2-ом Кушугумовском кладбище (ориентиром которого служит настоящая школа, построенная на нем).
В 1777г территория поселения расширилась и отделилась в отдельную, в настоящем село Балабино.
В 1885г поселок вырос и была ощутима потребность в школе для подрастающего поколения, в этом году появилась первая передвижная школа из 35 учеников (из которых всего лишь 3 девочки. Напомним , что на то время актуально обучение было в основном только для мальчиков). Первый учитель - Арсений Пешков,  работал одновременно в Юльевской школе. Стоит упомянуть, что со временем в Кушугуме появлялось 5 школ, в которых в среднем занималось по одному классу. Школы состояли они из 2 комнат – аудитории и учительской. Известно о точном нахождении 3-х з них : дом попа(в прошлом клуб, в настоящем не занятое здание на против базара), дом возле магазина от Рыб-колхоза) и в настоящем - дом Алексея Петровича Пивненко.
 
В 1905г – находим упоминания о школе с низкими потолками, маленьким двором в центре Кушугума.
В то время настоящий «ревчак» (по Левоневского) был главной площадью поселка – его центром. Находящаяся там яма образована была в связи с добыванием извести, залежень которой там был обнаружен. Помните, как школьники собирали металлолом, можно сказать, для того времени его заменяла известь, которая стоила целых 5коп за 1 кг.
Рабочая сила поселка была занята в городе, уже тогда они стали торговать,  видимо своей продукцией, а определенная часть работала на железной дороге.
Потом начались революционные движения.
В декабре 1905г в Александровске было  восстание. Активными участнками были -  Шляховой, Купа, Черевата, Говорун (житель Кушугума) и другие . Из них погибло 2чел.
Находим заметки о первой библиотеке в 1907г.
А в 1913 – о первой церкви . Сейчас , через много лет на том месте вновь возобнавились богослужения.
После чего следовала Октябрьская революция.
В 1920г -  установка советской власти.
В связи с  этим народ ставший опять свободным определяет название поселка как – Кушугумовка.
Через некоторое время к нам пришла коллективизация.  7 февраля 1930г – появился первый колхоз «Великий Луг» .
Колхоз был хорошей «задумкой», но создатели упустили из виду серьездную деталь, которая стала причиной его застоя. Это были личные огороды сельчан и времени на «великий Луг» просто не оставалось.
Огороды были большие у каждой семьи, ими была занята огромная территория настоящей речки, которая на то время была еще небольшим «ручейком» по сравнению с настоящей.
Очень большое значение отыграли плоды этих огородов в голод 1931-1933гг. Кушугумовцы не только смогли выжить и победить нехватку пищи , но еще умудрились кормить и поддерживать жителей Александровска!
В 1953г  - земляные наделы были захвачены настоящей рекой  Кушугум, которая уже начала разливаться.
Война с  Августа 1914г по 1917г привела с собой немцев, которые грабили не только поселок.
В 1941г  в Балабине появилось объеденение  «Граждани за Радянску Украину». В котором выступила Мая Самсика. Они воровали оружие у немцев. Участник Владимир Говорун  на территории железной дороги в Балабино, пустил под откос поезд. После удачного первого раза они осуществили еще 2-ю аварию -  подорвали 2-ой состав с немецким оружием.
В Кушугуме тоже хотели создать группу, в которую записалось 17 добровольцев – не вышло из-за банального не появления начальства, которое должно было отыграть ключевую роль – дать сигнал, но было спугано немцами купавшимися на берегу.
В следствии чего активистов поймали – мучили – после чего расстреляли.
14 октября 1943г Кушугум освобожден без боев, полным ходом началось восстановление.
Через 10лет после победы начал работу новый совхоз «Кушугумовский», который обеспечивал сельхозпродукцией город.
В поселке даже появился 2-ой роддом (в настоящей больнице), стоит сказать что первый находился на Осетровке(дом сохранился до наших дней).
В 1928-1929гг – закрыли, разобрали школу в центре поселка.
А ощутив потребность вновь построили ее, в то время, на окраине (на территории второго в истории кладбища).
С тех пор прошло всего лишь 78 лет, а наш поселок уже сделал большой шаг в развитии, что можно заметить по Кушугуму ,и главное – процесс прогресса продолжается!


Оффлайн prado

  • Продвинутый пользователь
  • **

Оффлайн wolverene14

А есть ли смысл поискать в полях?


Оффлайн wolverene14

Вопрос....нашел по Шуберту дорогу.....ее часть сохранилась....пото м перепахали, но на фото со спутника по пахоте идет четкая линия, которая совпадает с линией старой дороги. Просто я не пойму.....там же перепахивали десятки раз.
Спасибо.