Вот например история моего родного края которую удалось собрать.На украинском языке.
РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОН.
Район розташований у мальовничій місцевості в центрі Полтавської області, в 40 км від м. Полтави , має 83 населені пункти. Площа -1009,8кв.м.
За даними перепису район має 27,6 тис. осіб, з них 9,5 тис. проживає в селищі Решетилівка.
За національним складом абсолютна більшість українців, і лише 1,6 - інші національності.
На території району знайдені поселення епохи неоліту ( 5-3 тис. р. до н.е.), бронзового віку,скіфські кургани,поселення черняхівської культури.
В УІІ-УІІІ ст.район був під владою Великої,потім Чорної Булгарії з центром у Києві,до речі,гербом її правителів (Балтаварів)вже тоді був тризуб,
а літня ставка хана була в поселенні з відповідною назвою - Балтазар
(м.Полтава),потім входить до Переяславського князівства,хоча фактично до нашестя монголо – татар тут хазяйнували печеніги , пізніше половці.
1239 року решетилівські землі спустошили монголо – татари, а в середині Х1У ст. вони потрапили під владу Великого князівства Литовського.
З часу Люблінської унії 1569 року край потрапляє під владу польських королів.
За переказами , Решетилівка заснована на початку 17 століття козаком – пластуном Решетило, який мав тут пасіку. Письмово вперше згадується у 1638р.,
вказана на карті Біплана 1650р,була сотенним містечком Полтавського полку.На той час це було вже досить значне поселення, згуртоване навколо дерев’яної,
з земляним валом і ровом фортеці.Великі випробування випали на долю решетилян у роки Північної війни, коли містечко знову опинилося у епіцентрі подій.
Наприкінці 1708 – на початку 1709 року решетиляни чинили опір шведським військам. Лише у березні 1709 року містечко було захоплене шведами і перетворене
на головний їх опорний пункт, де знаходився генерал – майор Крейц зі своїм загоном. 8 липня 1709 року на полі Полтавської битви решетилівські козаки у складі
Полтавського полку,під загальним командуванням Семена Палія діяли у складі російської армії.Із 13 по 19 липня 1709 року російська армія на чолі з Петром 1
та взяті в полон залишки шведської армії стояли табором у Решетилівці.
Розташоване на перехресті тодішніх державних і торгових шляхів містечко швидко розвивалося,величезних розмірів досягали ярмарки,що відбувалися шість разів на рік.
На той час була Решетилівка і важливим духовним центром Полтавщини. З 1768 року тут знаходилося духовне правління ( протопопія ), діяло 6 церков.
Остання була збудована в 1749 році Київським Митрополитом Арсенієм Могилянським, уродженцем Решетилівки,і стала,разом з чотириярусною дзвіницею,першою
кам’яною будовою містечка.Влітку 1837 та 1845 років тут побував Т.Г.Шевченко, виконав два малюнки. Вабила Кобзаря до себе Решетилівка і унікальною бібліотекою
Попова О.В,яка налічувала на той час„11 тисяч томів російською та іноземними мовами й близько тисячі рукописів”.Решетилівський район утворено 07.03.1923 року.
На території району - 77 пам’ятників історії і культури.
Створена І. Самойловичем у 1683 році з вихідців із Правобережної України, яких переселили у 1672-1682 pp. з правобережних полків (зокрема міста Мурафи),згідно
з мирними угодами з Польщею та Туреччиною.Розселен і в селах навколо Решетилівки,вони і склали територію новоствореної сотні. Весь час існування Решетилівська
сотня входила до Полтавського полку.Була ліквідована разом з ним у жовтні 1775 p.,a територія включена до Новоросійської губернії.
Сотенний центр: Решетилівка,тепер-однойменний районний центр Полтавської області.
Сотники: Мураховський Гаврило (1684,н.).Завадовський Ясько (1690).Буженко(1696).Григорій(1717).Ярема Федорович(1714-1718).Гаєвський Іван(1720-1733).
Степанов Семен(1727).Бузановський Семен(1737-1763).
Населені пункти за описом 1750 p.: Димидівка, село; Решетилівка, містечко.
За"Генеральним описом Малоросії" 1765-1769 pp. до Решетилівської сотні віднесено: містечко Решетилівка; села - Димидівка,Надежда,Потеряйки,Стінка;
слобода Піщанка; 51 хутір.
Димидівка-село, Коломацький-хутір, Надежда-село, Піщана слобода-село, Потеряйки-село* Решетилівка-містечко, Стінка-село*,Хутір Бакаївська вершина,
Хутір Барданівське,Хутір Брамусівське,Хутір в урочищі між долинами Верхолиною і Карнаухівською,Хутір Веткове,Хутір Вовча Долина, Хутір Гвинташівське,
Хутір Глибоке,Хутір Гратусівське,Хутір Деречини,Хутір Довжке,Хутір Дорогообідів'ське,Хутір Драгунове,Хутір Засідкове,Хутір Калинове,Хутір Ковальчик,
Хутір Клименкове Озеро,Хутір Литвинове,Хутір Логвинівське,Хутір Мордикове,Хутір Петрівське,Хутір Пехулине,Хутір Підкукинове,Хутір Плоске,Хутір Постолинкове,
Хутір Потеряйки,Хутір Поточки,Хутір Сацівське,Хутір Семенове,Хутір Скотянська Могила,Хутір Соколій Байрак,Хутір Стінки,Хутір Турове,Хутір Убий Собаче,
Хутір Хоменкова Балка,Хутір Хрещате,Хутір Хрипкове,Хутір Черкунове,Хутір Нечелеве, Хутір Шапкове,Хутір Шелудькове,Хутір Яковенки,Хутір коло р. Голтва,
Хутір коло р. Голтва Велика,Хутір коло р. Голтва Ольхова,Хутір коло р. Голтва Ольшана,Хутір коло р. Голтва Середня,Хутір коло р. Голтва Суха,
Хутір коло р. Голтва Шишацька,Ясинівський хутір.
В Решетиловке также были церкви и церковные служители.
ВВЕДЕНЬСЬКА ЦЕРКВА.
Час будівництва першої,дерев'яної церкви в сотенному м-ку Решетилівка Полтавського полку(тепер смт, райцентр Полтавської обл.),як і її історія,невідомі.
Наступна, дерев'яна,п'яти верха церква була збудована 1752.У 1758 та 1768 входила до складу Миргородської протопопії".10.10.1776 передана із відомства
Київської до відомства Слов'янської і Херсонської єпархії.На той час мала двох священиків та чотирьох церковнослужителів. У 1790 входила до складу Миргородського
духовного правління. 1855 церква перебудована,1891 поставлена на мурований цоколь,тоді ж до неї добудована дерев'яна дзвіниця.
У 1776 до церковної парафії входило 89 дворів.У 1902 володіла 315 кв.саж.землі під погостом,400 кв.саж.плацу,14 дес.860 кв.саж.ружної,у т.ч.860 кв.саж.
садибної землі.Мала будинок для квартири псаломщика.Діяли б-ка, церковнопарафіяльна школа. До парафії входили хутори: Долі,Лисенки,Пустовари,Колюхи,Дегтярні,
Поди,Ноги,Глибока Балка,Братешки,Медяники,Антонці,Тутаки,Бардаково,Конон-Рижі,Овсії,Білоконки,Бережецькі.
1902 парафіян-1407 душ чоловічої,1357 душ жіночої статі;1912 парафіян привілейованих станів—25,міщан—60,козаків—1961,селян-197. Розібрана 1930.
Із священиків відомі: Леонтій Малинський(1776),Іоанн Васильович Любицький(1902, у сані з 1873, нагороджений скуфією 1895),Василь Іоаннович Любицький(1912);
із псаломщиків:Іоанн Никанорович Литкевич(1902,на посаді з 1898),Матвій Григорович Грузинський(1902,на посаді з 1880),Михайло Петрович Дейнека(1912);
із церковних старост:козак Стефан Васильович Колотій(1902),селянин Іоанн Федорович Пальчик(1912).
Миколаївська церква.
Дерев'яна,в ім'я св.Миколая церква в сотенному м-ку Решетилівка Полтавського полку(тепер смт,райцентр Полтавської обл.)збудована 1770.10.10.1776 передана із
відомства Київської до відомства Слов'янської і Херсонської єпархії.На той час мала двох священиків та чотирьох церковнослужителів. У 1790 входила до складу
Миргородського духовного правління.1826 перебудована,1857 поставлена на мурований цоколь,тоді ж до неї добудована дерев'яна дзвіниця.
У 1776 до церковної парафії входило 66 дворів і 30 бездвірних хат. У 1902 володіла 505 кв.
саж. землі під погостом, 0,25 дес. суміжного плацу, 0,5 дес. садибної, 8 дес. ружної землі. Мала церковну сторожку, будинок для псаломщика. Діяли б-ка,
у парафії - школа грамоти.
До парафії входили с.с.Псьолівка(Псьоловій),Псьолівка(Зеленецького),хутори Гарькаві,Литвинів,Прокопенків,Кальнобрицькі,Дерягів,Ландарів,Дзюбанів,Хлистунів,
Щербаків,Дзюбанів(Шалд),Лесиків,Мординків,Опанків,Коржів,Сивашів,Ярошенків,Жаданів,Призів,Горулек,Колотіїв,Пальонок,Ягольників,Кукобів,Бардаків,Коломак.
1902 парафіян - 1368 душ чоловічої,1454 душі жіночої статі;1912 парафіян привілейованих станів — 55,міщан — 36,козаків і селян - 2542. Розібрана 1925.
Із священиків відомі: Олександр Михайлович Симоновський (1902, 1912, у сані з 1890),протоієрей Стефан Паляниця(2002-2008);
із псаломщиків:Яків Олексійович Кучерев(1902,на посаді з 1887),Симон Іоаннович Максимович(1902,на посаді з 1849,нагороджений золотою медаллю за 50 років
служби 1900),Яків Симонович Максимович(1912),Микола Іоаннович Жадько-Базилевич(1912),Симон Іоаннович Максимович (позаштатний 1912);
Михайлівська церква.
Час будівництва першої дерев'яної церкви в ім'я архангела Господнього Михаїла в сотенному м-ку Решетилівка Полтавського полку(тепер смт,райцентр Полтавської
обл.)невідомий.Але на поч.18ст.вона вже існувала,про що свідчить дзвін вагою 3 пуди,куплений 1734.У 1758 та 1768 церква входила до складу Миргородської
протопопії.10.10.17 76 передана із відомства Київської до відомства Слов'янської і Херсонської єпархії.На той час мала одного священика та трьох церковнослужителів.
У 1790 входила до складу Миргородського духовного правління.1802 церква була реконструйована,1860 і 1866 відремонтована,1877 поставлена на мурований цоколь,
тоді ж до неї добудували дерев'яну дзвіницю.На поч.20 ст.поряд із церквою збудували муровану дзвіницю.
У 1776 до церковної парафії входило 80 дворів і 41 бездвірна хата. У 1902 володіла 3 дес. церковної, 10 дес. ружної землі. Мала 3 будинки (один — для церковного сторожа,
два — для квартир священика і псаломщика),на церковному погості,комору для зберігання хліба.Діяли б-ка;у парафії — земське народне училище, школа грамоти.
До парафії входили хутори Хоружівка,Литвинівка,Біленькі,Голуби,М'якушки,Лобачі,Черкуни,Сахни,Нагаї,Водні,Матюхи,Бардаки,Найдені Нагани,Капки,М'якеньківка,
Потичок,Никони,Мандичі,Бардакова,Глибока Балка,Б. Демидового мосту,Шрамки,Латиші,Коп'яки,урочища Ляхівка,Гречанівка.
1902 парафіян — 1471 душа чоловічої,1440 душ жіночої статі;1912 парафіян привілейованих станів — 47,міщан — 45,козаків — 4288. Розібрана у 1930-х.
Із священиків відомі: Євген Васильович Яцевич(1902, у сані з 1893,нагороджений набедреником 1900),Кирило Трохимович Петровський(1912);із псаломщиків:Симон
Іоаннович Тисаревський(1902,позаштатний 1912,на посаді з 1870,стихар 1877),Григорій Костянтинович Черемхович(1902, на посаді з 1889),Микола Федорович
Куницький(1912),Андрій Іоаннович Дараган(1912);із церковних старост:козак Тимофій Андрійович Хоруженко(1902),козак Василь Михайлович Хоружий (1912).
із церковних старост: бомбардир Дмитро Федорович Деряга(1902),козак Федір Якович Яременко(1912),Іван Федорович Онищенко(2008).
Покровська церква.
Спорудження першої дерев'яної церкви на честь Покрови Пресвятої Богородиці з дзвіницею в сотенному м-ку Решетилівка Полтавського полку(тепер смт,райцентр
Полтавської обл.)відбулося бл.1742.У 1758 та 1768 церква входила до складу Миргородської протопопії.10.10.17 76 передана із відомства Київської до відомства
Слов'янської і Херсонської єпархії.На той час мала одного священика та трьох церковнослужителів. У 1790 входила до складу Миргородського духовного правління.
Нову дерев'яну церкву звели 1823,1867 поставили на мурований цоколь,тоді ж до неї добудували дерев'яну дзвіницю.
У 1776 до церковної парафії входило 52 двори і 45 бездвірних хат.У 1902 володіла 0,75 дес.землі садибної і під погостом, 1 дес.орної.Мала 2 будинки для
квартир священика та псаломщика.Діяли б-ка,при церкві - школа для дівчат (містилася у власному будинку),церковнопарафіяльна школа (відкрита 1892).
До парафії входили хутори Маменків,Гриценків,Сутулів,Пасішників,М'якеньківка,Пустоварів,Сени,Варв'янський,Колотіїв,Тривайлів,по Говтв'янській дорозі,
Михайлів,Петьків,Гречанівка,деревня Чернещина.
1902 парафіян - 1787 душ чоловічої,1795 душ жіночої статі;1912 парафіян привілейованих станів — 41,міщан — 52,козаків — 2275,селян — 1894. розібрана 1930.
Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації 1941.По війні була зареєстрована органами радянської влади 18.12.1947 за № 131.
Для релігійних відправ використовувала дерев'яний будинок побудови 1895, площею 25 кв. м.
Із священиків відомі: протоієрей Петро Євфимович Михайловський(1894,1902,позаштатний 1912,у сані з 1867,нагороджений орденом св.Анни 3 ст.1901),
Георгій Потапович Базилевський(1912);із псаломщиків:диякон Василь Іоаннович Кущинський(1902,1912,у сані з 1899),Федір Васильович Кущинський(1902,на посаді
з 1869);із церковних старост:селянин Єлисей Іоаннович Коваленко(1902),козак Іоанн Якович Сутула (1912).
Преображенська церква.
Час будівництва першої дерев'яної церкви на честь Преображення Господнього в сотенному м-ку Решетилівка Полтавського полку(тепер смт,райцентр Полтавської обл.)
невідомий.Наявні у церковному архіві метричні книги за 1661- 1761 дозволяють висловити припущення про її спорудження до 1661.У 1758 та 1768 церква входила до
складу Миргородської протопопії.10.10.17 76 передана із відомства Київської до відомства Слов'янської і Херсонської єпархії.На той час мала одного протопопа
та трьох церковнослужителів. Того ж року старий дерев'яний храм розібрали і продали,а натомість спорудили нову церкву.У 1790 входила до складу Миргородського
духовного правління.Ремонтува лася 1819 і 1863,1882 поставлена на мурований цоколь,тоді ж до неї добудували дерев'яну дзвіницю.
У 1776 парафію церкви складали 77 дворів і 17 бездвірних хат.У 1902 володіла 528 кв.саж.землі під погостом,20 дес.1914 кв.саж.ружної,у т.ч.714 кв.саж.
садибної землі.Мала 2 будинки(один для квартири священика,інший — для здачі у найм).
До парафії входили хутори Міщенків,Кузьменків,Сидоренків,Василенків,Мандечев,Гаращенків,Блох,Чорнобабів,Непийпиво,Рукавиців,Клюки,Кузьменки,Коломійців,
Пелипенків.
1902 парафіян – 984 душі чоловічої,993 душі жіночої статі;1912парафіян привілейованих станів — 80,міщан — 35,козаків - 2100,селян - 320. Розібрана у 1930-х.
Із священиків відомі: протопіп Андрій Романовський(1776),Микола Порфирійович Ушацький(1902,у сані з 1895),Петро Михайлович Виговський(1912);
із псаломщиків:Харлампій Антонович Тисаревський(1902, 1912),Петро Кіндратович Дейнека(1902,позаштатний 1912,на посаді з 1861);
із церковних старост:селянин Євдоким Матвійович Підгорний(1902, 1912).
Троїцька церква.
Час будівництва першої дерев'яної церкви на честь Святої Живоначальної Трійці в сотенному м-ку Решетилівка Полтавського полку
(тепер смт,райцентр Полтавської обл.)невідомий.Єдина письмова згадка про неї датується берез.1778.На той час церква входила до складу Миргородської
протоногі ії. Із священиків відомий: вікарій Яреськівський Симеон (1778).
Успенська церква.
Час будівництва першої дерев'яної на честь Успіння Пресвятої Богородиці церкви в сотенному м-ку Решетилівка Полтавського полку(тепер смт,райцентр Полтавської
обл.)невідомий.Згоріла 1711.Нова,мурована церква збудована 1749 з дозволу київського митрополита Рафаїла (Заборовського) коштом уродж.Решетилівки,
митрополита Київського і Галицького Арсенія (Могилянського),1754 поряд із церквою збудовано муровану чотириярусну дзвіницю.У 1758 та 1768 церква входила до
складу Миргородської протопопії.10.10.17 76 передана із відомства Київської до відомства Слов'янської і Херсонської єпархії.На той час мала одного священика
та шість церковнослужителів. У 1790 входила до складу Миргородського духовного правління.Мала п'ять вівтарів:головний — на честь Успіння Пресвятої Богородиці
і бокові — в ім'я св. Василя Великого,св.блгв.кн.Олександра Невського,св.Єлизавети і св.вмц.Варвари.
У 1776 до церковної парафії входило 92 двори і 40 бездвірних хат.У 1902 володіла 2 дес.750 кв.саж.землі церковної,у т.ч.515 кв.саж.під погостом;9 дес.2348кв.
саж.ружної,у т.ч.2348 кв.саж.садибної.Мал а церковну прибудовану до дзвіниці сторожку,3 будинки для квартир священиків і псаломщика.Діяли б-ка;
у парафії — земська і міністерська школи,школа грамоти. Мала приписну Георгіївську церкву на хут. Шкурупії.
До парафії входили хутори Шкурупії,Дмитренки,Блохи,Моїсейки,Малинські,Призи,Пориваї,Горячки,Голуби,Хлистуни,Левадні,Бордюгів,Люті при Ковальчику,Барда- ків,
Шкурупії,Матюхи,Литвини,Подрійки,Варвянські,Потичок,Глибока Балка,Попівка,Розсохиних,Клюки,Вовки.
1902 парафіян - 2448 душ чоловічої,2503 душі жіночої статі;1912 парафіян привілейованих станів — 202,міщан — 62,козаків і селян - 3017.
Розібрана 1938, за ін. даними 1940.
Із священиків відомі:Георгій Іоаннович Якубовський(1902,у сані з 1897),Георгій Петрович Уманцов(1902,у сані з 1882,нагороджений набедреником 1899),
Георгій Павлович Леусов(1912);із псаломщиків:диякон Михайло Іоаннович Жадько-Базилевич(1902,позаштатний 1912,у сані з 1898),Петро Федорович Куницький
(1902,1912,на посаді з 1890),Антон Максимович Тисаревський (позаштатний 1902,1912),Матвій Грузинський (позаштатний 1912),Захарія Симоновський (позаштатний
1912);із церковних старост:козак Федір Андрійович Поривай (1902),козак Сава Михайлович Лютий (1912).
В 1938 году Решетиловка получила статус посёлок городского типа.
