Чигири?нський райо?н — район у складі Черкаської області, розташований у її південній частині на правому березі Дніпра.Площа — 1 217 км? (5,8 % від площі області). Районний центр — місто Чигирин.
На півночі район межує з Черкаським, на заході з Кам'янським районами Черкаської області. На півдні із Світловодським таОлександрівським районами Кіровоградської області. Східна частина району лежить на березі Кременчуцького водосховища.
Територія району завжди була в центрі найважливіших подій в історії України: Хмельниччини, Коліївщини, Української революції, партизанського руху в роки Радянсько-німецької війни.
Стародавність
Фрагмент стародавньої стоянки людей з музею археології в Чигирині
Район має давню і багату історію. Люди жили тут з часів неоліту (VI–III тисячоліття до н. е.), про що свідчать археологічні знахідки в селі Новоселиці (стоянка Молохів Бугор). Відомі поселення епохи бронзи. В ІІ тисячолітті до н. е. населення по річціТясмин було об'єднано в південно-східну групу праслав'янських племен. Археологами відкрито одне з найбільших городищ-фортець цього періоду біля села Суботова. Воно було осередком політичної влади, економічного та культурного життя. Навколо були розташовані численні фортеці, що ахищали городище (села Адамівка, Калантаїв, Полуднівка).
Тут містяться Мотронинське скіфське та Суботівське чорноліське городища, пам'ятки архітектури та природи — Іллінська церква в Суботові та дуб Максима Залізняка.
Середньовіччя[ред.]
За часів Київської Русі, за однією із версій, в межиріччі Дніпра і Тясмина знаходився славнозвісний «острів русів» — сторожова варта дружинників, що стримували напади кочових племен.
В ХІ—ХІІІ століттях на території району існували давньоруські поселення, які були знищені під час монголо-татарського нашестя у ХІІІ столітті.
В другій половині XVI століття територія Чигиринщини потрапила до складу Великого князівства Литовське, а у 1569 році, у зв'язку з утворенням Речі Посполитої та добровільним переходом руських магнатів у польське підданство — до Корони Польської.
Нові часи
Богдан Хмельницький
Наприкінці XVI століття, з утворенням Чигиринського староства, ці землі почали активно заселятися. З'явилася велика кількість нових поселень: Медведівка, Суботів, Новоселиця, Боровиця, Мельники та інші.
В 1592 році Медведівка отримала магдебурзьке право.
В 1594–1595 роках осадчим на Чигиринщині був Михайло Хмельницький.
Наприкінці XVI — початку XVII століть по Чигиринщині прокотилася хвиля козацько-селянських повстань.
Тут діяли загони Северина Наливайка(1594-1596 роки),
Федоровича (1630), Павлюка (1637), Острянина, Гуні (1638).
В роки Української Національної революції 1648–1676 років Чигиринщина стала центром боротьби українського народу за створення державності. В1648 році Чигиринський полк став не тільки військовою, але й адміністративно-територіальною одиницею, а села Боровиця, Жаботин, Медведівка та інші — сотенними містечками. До Чигиринської сотні входило село Суботів, з яким пов'язано багато видатних подій 1648–1657 років. Це був родовий маєток Богдана Хмельницького, успадкований ним від батька. Як і Чигирин, Суботів став осередком гетьманської влади і дипломатії. Звідси Богдан Хмельницький видавав свої універсали, керував військовими справами. тут в Іллінській церкві 23 серпня 1657 року було поховано гетьмана.
Максим Залізняк
Зі смертю Богдана Хмельницького закінчився один з етапів Української національної революції і розпочався новий її період, що характеризувався посиленням боротьби старшинських груп за владу. Протягом 1657–1678 років землі Чигиринщини були спустошені в результаті численних війн. Уцілілі жителі переселилися наЛівобережну і Слобідську Україну. Проте колонізація Правобережжя продовжувалася. Вже в 1687 році поблизу Чигирина нараховувалося 14 тисяч дворів.
У другій половині XVIII століття на Правобережжі посилилась влада польських магнатів. Реакцією на це став початок гайдамацького руху. В 1768 році розпочалося повстання, яке ввійшло в історію під назвою Коліївщина. Центром його став Холодний Яр. Повстання очолив запорізький козак, уродженець хутора Калинівки Максим Залізняк. В Холодному Яру біля Мотронинського монастиря гайдамаки святили ножі, якими клялися винищити гнобителів. Селяни Чигиринщини першими виступили проти панів і, об'єднавшись з козаками, рушили в похід на Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь,Лисянку, Умань, де до них приєдналися загони Івана Гонти.
Новітня історія
Т. Г. Шевченко «Церква Богдана» у Суботові
У 1793 році Чигирин і прилеглі території відійшли до складу Російської імперії. В 1797 році, а потім, після невеликої перерви, в 1802 році, був створений Чигиринський повіт, жителі якого займалися сільським господарством, промислами, торгівлею.
В 1843 і 1845 роках в Чигиринському повіті побував Тарас Шевченко. Його цікавили місця, пов'язані з Визвольною війною українського народу під проводом Богдана Хмельницького та гайдамаччиною. Під враженням поїздок він створив малюнки на місцеві теми: «Богданові руїни в Суботові», «Мотрин монастир», «Кам'яні хрести в Суботові», «Руїни будинку Богдана Хмельницького в Суботові». Чигиринщину він згадує у п'єсі «Назар Стодоля», поемі «Гайдамаки», «Княжна», вірші «Холодний Яр», «Заступила чорна хмара», «Чигирине-Чигирине», «У неділеньку у святую» та інших.
В 1905–1907 роках нові виступи селян охопили 23 села Чигиринського повіту.
Події 1917 року на Чигиринщині відзначалися складністю боротьби за владу між прихильниками Центральної Ради та членами Чигиринської ради робітничих і солдатських депутатів. У жовтні 1917 року тут був створений повітовий загін «вільного козацтва».
У 1918–1922 роках на території Чигиринського краю діяла Холодноярська Республіка. Центром її було село Мельники, а потім Мотронинський монастир. Повстанців очолив прапорщик царської армії Василь Чучупака. Сили бійців Холодноярської Республіки були знищені військами Червоної армії. Проте боротьба в Холодному Яру тривала до початку 30-х років.
Чигиринський район як адміністративно-територіальну одиницю було утворено у 1923 році. У 1925 році коли вся територія УРСР була поділена на округи та райони, Чигиринський район увійшов до складу Черкаського округу.
Із 1927 року район в складі Шевченківської округи, а із 9 лютого 1932 року у складі Київської області. Із 10 січня 1939 року у складі Кіровоградської області.
Пам'ятник загиблим на хуторі Буда. Подібний є і у Вдовиченому
У серпні 1941 році територія району була окупована нацистами. За роки окупації в районі від рук воїнів Вермахту загинуло близько 2 000 осіб, 1161 людина вивезена до Німеччини[1]. В роки війни партизанським краєм став Холодний Яр, в якому діяло 12 загонів, зокрема партизанський загін «За Отчизну» (командир Коршиков Д. О.); партизанський загін імені Суворова (командир Володін Г. М.); партизанський загін «За перемогу» (командири Зайченко А. С., Гугнін О. М.); партизанський загін «За Родину» (командир Кришталь М. П.); партизанський загін імені Дзержинського (командир Петров Е. І.); партизанський загін імені Москви (командир Боровиков І. М.); Чигиринський партизанський загін (командир Дубовий П. А.); підпільні організації та групи — Чигиринська підпільна диверсійна група (керівник Руденко В. І.).[2] Під час операції проти жителів лісової смуги було знищено хутори Буду та Вдовичин. Проте села понадДніпром, які були далекі від партизан, майже не постраждали. Нацистський режим був лояльніший від комуністичного. В січні 1944 року район був відвойований Червоною армією.
Загальна кількість братських могил часів війни на території району — 23. В них поховано — 1268 осіб (з них відомо імен — 965, з яких увіковічено — 424 особи)[2].
Багато чигиринців відзначилися на фронтах війни. 1 111 чоловік нагороджено орденами і медалями, 475 чоловік загинули у боях.
Станом на 1 вересня 1946 року в районі було 52 населених пункти, які підпорядковувались 34 сільським радам. З них 1 смт — Чигирин, 36сіл і 15 хуторів[3]:
• села: Адамівка, Боровиця, Бужин, Вершеці, Вітове, Галаганівка, Головківка, Гущівка, Зам'ятниця, Іванівка, Івківці, Калантаїв, Кожарки, Красносілля, Погорільці, Матвіївка,Медведівка, Мельники, Мудрівка, Новоселиця, Полуднівка, Рацеве, Розсошинці, Рублівка, Сагунівка, Стецівка, Суботів, Тарасівка, Тіньки, Топилівка, Трушівці, Худоліївка, Чернече,Чмирівка, Чорнявка, Шабельники;
• хутори: Буда, Вдовичин, Вербівка, Гненний, Деменці, Загребівка, Зелений Яр, Ленінський, Тарасо-Григорівка, Ново-Чигиринівка, Раківка, Скаржинка, Скелівка, Херсонка, Чутко-Кудашеве.
Друга половина ХХ століття
У післявоєнний час Чигиринщина була аграрним районом Кіровоградської області, а у лютому 1954 року, згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 лютого 1954 року район відійшов до Черкаської області.
Будинок в селищі Орбіті. 2006 рік
У 1980-х роках на території району, поблизу Чигирина проводилося будівництво Чигиринської АЕС, тоді ж було засноване селище будівельників — Орбіта. Селище мало найкраще забезпечення товарами народного вжитку серед всіх населених пунктів району. Через 2—3 місяці після аварії на Чорнобильській АЕС будівництво було законсервоване[4]. Нині на місці процвітаючого селища стоять безлюдні і розграбовані багатоповерхівки і соціальні будівлі. Попри те, що селищу не надається ніяких комунальних послуг, в ньому проживає декілька сімей.
За останні роки існування району з його карти зникло село Вербівка і селища Московське, Чигиринівка, Цибиківка. Багато населених пунктів було переселено у зв'язку з будівництвом Кремечуцької ГЕС та утворенням Кременчуцького водосховища у 1959 році. Серед них відоме з історії Бужин, а також Адамівка, Гущівка, Калантаїв, Кожарка, Мудрівка, Тарасівка, Шабельники.
