Форум Кладоискатель. Металлоискатель форум.

Пришибские высоты

sid_53 · 7 · 7758

Оффлайн sid_53

  • Модератор
  • Опытный пользователь
  • ***
  • Garrett ACE 250
На Киевском форуме "Кладоискатель" запорожцы собираются съездить в Чапаевку Токмакского района.
Вот что я нашел по Чапаевке( к сожалению это только первая половина статьи, если у кого имеется окончание - подбросьте).

И "штрафбатовцев" похоронят по-человечески

На Пришибских высотах, где массово гибли советские люди, откроют мемориал


Массовое стихийное захоронение советских солдат, погибших в 1943 году, обнаружили в черте села Чапаевка Токмакского района участники второго этапа проекта "Неоконченная война" – члены поисковых отрядов из Бердянска, Токмака, Орехова, Молочанска и Гуляйполя. Итог первого этапа, стартовавшего весной 2005 года и посвященного 60-летию Победы, - торжественное захоронение останков советских воинов в Мордвиновке Мелитопольского района (свой последний приют нашли останки 89 бойцов) и в Новогоръевке Токмакского (останки 16 солдат)

Под Чапаевкой соотношение убитых немцев и наших бойцов, по словам местных жителей, было шокирующе большим - один к двадцати! То есть на одного убитого немца приходилось 20 наших

Поисковые работы в Чапаевке инициировал руководитель бердянского военно-поискового отряда "Полигон" Владимир Смердов. С момента начала работы - а поисковики приступили к раскопкам 19 сентября -уже эксгумированы и описаны останки 463 погибших бойцов, из них только у троих были документы, позволяющие установить личности погибших. (Дочь уроженца Верхнего Токмака, рядового Ивана Даценко, уже побывала в Чапаевке, на месте гибели отца - В.Г.)- Среди всех найденных за годы независимости Украины мест стихийного захоронения солдат это - самое массовое.
Как рассказал руководитель проекта "Неоконченная война" Владимир Смердов, прежде чем приступить к раскопкам, поисковики все лето изучали военные архивы, выезжали в краткосрочные экспедиции в Токмакский и Мелитопольский районы, где в 43-м шли ожесточенные бои, встречались там с местными жителями - очевидцами событий более чем 60-летней давности. В ходе этих экспедиций удалось не только провести разведывательные поисковые работы, но и выяснить, что в Токмакском районе, под Чапаевкой, во время боев на Пришибских высотах фашисты расстреляли женский штрафной батальон.
Сельчане рассказали поисковикам, что женщины прибыли на боевые позиции под вечер и их нужно было передислоцировать в расположение советских войск. Но под покровом ночи они случайно оказались на немецких рубежах и все были взяты в плен. А утром их выстроили на пригорке и на глазах у всех расстреляли. Местные жители даже показывали поисковикам место их массового захоронения. Сейчас на этом месте распаханное поле одного из хозяйств. Так что изначально целью второго этапа проекта были поиск, эксгумация и предание земле со всеми полагающимися воинскими почестями этого женского штрафбата.
Но приступая к нему, поисковики и представить себе не могли, какие находки их ожидают. Так, местные жители начали рассказывать, что стихийные захоронения советских воинов в черте села Чапаевка осуществлялись с октября 1943 года по начало 1947 года. Село расположено как раз у подножия Пришибских высот и бои здесь были особо жаркими. В селе тогда насчитывалось чуть больше двух десятков хат. Всех жителей во время оккупации немцы выгоняли на строительные работы - копать ямы и рвы, выкорчевывать кустарники и спиливать деревья. Растительность была уничтожена на многие километры для того, чтобы при наступлении советских войск у артиллерии не было четких ориентиров для обстрела.
По собранным поисковиками данным, при освобождении Чапаевки погибло 7 штрафных батальонов в полном составе. Но при этом следует учитывать, что если в обычном батальоне воевало, как правило, 350-400 человек, то в штрафном - от 800 до 1000. То есть в районе села Чапаевка в сентябре-октябре 43-го полегло около 7 тысяч человек. Не секрет, что когда батальоны погибали почти в полном составе, их заменяли новыми бойцами, в основном из местных жителей. Ведь при освобождении населенных пунктов в ряды армии призывалось все мужское население призывного возраста. Только те, кому исполнилось 18, зачислялись в состав обычных воинских подразделений, а те, кому было больше 21 года (то есть, если с 18 и старше мужчина находился в оккупации) попадали автоматически в штрафные батальоны. Фактически люди, которые погибли под Чапаевкой, были пушечным мясом!
Поисковикам рассказывали, как прибывший на позицию командир полка распекал командира батальона за то, что бойцы у него идут в бой в гражданской одежде. На что тот ответил, что после первой же атаки в живых останется не больше 10%. Вот этих он и будет одевать. При раскопках, кстати, это подтверждается. Почти половина погибших - в гражданской одежде, в карманах у них - неиспользованные патроны. Это говорит о том, что оружие выдавали одно на троих-пятерых: им пользовался тот, кто оставался в живых. Поисковики пришли к выводу, что убитых раздевали, разували, а их одежду отдавали вновь прибывшим штрафникам.
Так что в этих стихийных захоронениях под Чапаевкой - останки людей, призванных из освобожденных Бердянского, Приморского, Пологовского, Гу-ляйпольского, Токмакского районов.
Документы, кстати, найдены пока только у троих. Их фамилии Даценко, Мажаров и Ост-рик. При Даценко найдена воинская книжка, из которой стало известно, что призывался он из Верхнего Токмака, а у Мажаро-ва обнаружено в очень ветхом состоянии письмо от сестры без обратного адреса. По рассказам, у убитых изымались "медальоны смерти" и боевые книжки. Местные женщины по приказу командования сжигали эти документы. Таким образом, на всех, кто здесь погиб, семьям пришли уведомления, что они пропали без вести. Зачем это делалось? Во-первых, для того, чтобы скрыть реальные потери, а во-вторых, государство не заинтересовано было платить семьям погибших здесь положенные социальные пособия.
Под Чапаевкой соотношение убитых немцев и наших бойцов, по словам местных жителей, было шокирующе большим -один к двадцати! То есть на од-



Виктория ГОРБАТКО
ТОКМАКСКИЙ РАЙОН
27 октября 2005  "ИЗ" ПАНОРАМА стр.20


Форум Кладоискатель. Металлоискатель форум.

Пришибские высоты
« : 15 Октября 2008, 13:48:30 »

Оффлайн sid_53

  • Модератор
  • Опытный пользователь
  • ***
  • Garrett ACE 250
Вот фрагмент карты с месторасположением села Чапаевка:


Оффлайн Евгений

  • Просто Джек
  • Администратор
  • Супер Эксперт
  • ****
  • Металлоискатели в kladoiskatel.net

Оффлайн sid_53

  • Модератор
  • Опытный пользователь
  • ***
  • Garrett ACE 250
Пошукова група "Рубіж": хтось же повинен цим займатися!

... ЦЕ ПОТРІБНО ЖИВИМ
Серед традиційних урочистостей до Дня Перемоги на Токмаччині окремо виділяється неформальний мітинг біля пам'ятника загиблим солдатам, який щороку проводиться на межі району обабіч автотраси Кам’янка-Дніпровська - Бердянськ. Десяток років тому цей пам'ятник - зенітка та розрізана навпіл касета авіабомби - власноруч звели місцеві пошуківці. Тут же в різні роки вони перепоховали рештки 280 радянських воїнів, імена трьох з яких вдалося встановити. І щороку сюди приїздять люди: не слухати офіційних промов, а просто мовчки покласти квіти, віддати данину пам'яті визволителям.
У пошуковій групі "Рубіж" працюють хлопці з різних місць: Сергій Соловйов та Роман Єршов з Молочанська, Павло Кармишев та Валентин Безродний з Таврії, Ігор Удод з Новогорівки, Сергій Вавілов з Нестерянки Оріхівського району. Зустрітися з ентузіас-тами-пошуківцями випала добра нагода -якраз напередодні Дня Перемоги у лісо смузі на території Михайлівського району вони віднайшли місця поховання воєнної пори. Разом з ними виїхали на розкопки.
Цього разу відкопали рештки окремо похованих чотирьох радянських солдатів. У двох з них чітко видні кульові поранення в голову, а два інші пошкоджені скелети свідчать про загибель від вибухів. Подібно до роботи археологів, акуратно виймають із землі і вичищають кістки, складають у мішки.
- За весну вже знайшли 15 солдатів, - говорить Ігор Удод. - Коли назбирається кілька десятків, робимо перепоховання біля пам'ятника.
- Імена загиблих вдається встановити? -запитую.
- Надзвичайно рідко, - підключається до розмови Сергій Вавілов. - Такі дані можна виявити лише в так званому медальоні смерті, але наші солдати вважали поганою прикметою заповнювати їх, то ж, якщо й знаходимо медальони, то майже завжди з чистим папірцем. До того ж з 1943 року їх взагалі почали вилучати, аби приховувати значні бойові втрати.
Як видно, роботи хлопцям вистачить. І надовго. Саме тут - біля сіл Таврія і Новогорівка - знаходився північний край німецької лінії оборони "Вотан", що тягнулася крутим правим берегом річки Молочна аж до Мелітополя. Вермахт вважав цю лінію неприступною, але радянські солдати розвінчали той міф, щоправда, ціною гігантських втрат. У прориви, на німецькі ДОТи кидалися штрафні батальйони, майже всі бійці яких гинули. Під кожним селом тут полягали по півтисячі бійців, які знаходяться нині в братських могилах. Це офіційні, відомі втрати. А невідомими й займається група "Рубіж". Останнього разу Сергій Вавілов привіз архівні відомості про раніше невідоме поховання 238 наших бійців. Тож в найближчих планах пошуківців - віднайти це загублене в полі кладовище.
На запитання, чи є якась допомога з боку державних структур, хлопці лише посміхаються, мовляв нікому це не цікаво. І мова тут не лише про матеріальну підтримку, а й про виховання патріотизму, адже ніяка лекція не матиме того ефекту, як безпосередній дотик до минулого. Раніше, коли пошукова робота велася під егідою комсомольських та піонерських організацій, так і було. Нині ж новогорівські (та й інші) підлітки більше цікавляться не долею солдатів-визволителів, а з міношукачами шукаютьу землі металобрухт. Про це найбільше жалкують хлопці з "Рубежу", бо самі починали займатися пошуковою роботою юнаками 15 - 20 років тому, а зараз зміни їм, 30-35-літнім, немає. Розповідають, що раніше мали більше часу на відкопування окопів, бліндажів тощо, а нині вільні дні для розвідок та розкопок знаходяться не часто. Проте в зв'язку з цим стали працювати більш цілеспрямовано, використовуючи архівні записи з журналів бойових дій та бойових втрат, копії польових топографічних карт, якими півстоліття тому користувалися командири батальйонів, рот та взводів. Допомагають інформацією і місцеві старожили. Зокрема, вказали приблизне місце таємного (знов-таки, з метою приховати кількість бойових втрат) поховання загиблих штрафбатівців. Має "Рубіж" і допомогу від населення матеріалами: одні - фарби чи цементу дадуть, щоб пам'ятник до ладу привести, інші - посприяють зі зварювальними чи токарними роботами тощо.
Після боїв на Токмаччині минуло майже шістдесят років, а незнайдених могил - ще, ой, як багато. То ж і не згасає ентузіазм пошуківців, адже хтось мусить цим займатися.

Віталій Голод
с. Новогорівка, Токмацький район

газета "Запорізька правда" 16 травня 2002 г


Оффлайн sid_53

  • Модератор
  • Опытный пользователь
  • ***
  • Garrett ACE 250
По-людськи поховали іще 28 бійців Великої Вітчизняної


Голова облдержадміністраці ї Олександр Старух взяв участь в урочистих заходах з нагоди вшанування 65-ї річниці визволення нашого краю від німецько-фашистських загарбників, що пройшли на території військово-братського меморіального комплексу у селі Чапаївка Токмацького району.
Проливний дощ, що зарядив ще з вечора, не завадив людям прийти на це священне місце, де покояться перепоховані останки радянських бійців. У вересні 2005 року під Чапаївкою були знайдені останки радянських воїнів. Тут, на Пришибських висотах, перепоховано 635 бійців, з них - 32 жінки. Але війна знову і знову нагадує про себе віднайденими снарядами, останками загиблих героїв, і вона не закінчиться доти, доки не буде поховано і вшановано останнього солдата.
Цього дня ще 28 бійців тієї далекої війни знайшли тут вічний спокій - їх з належними військовими почестями та відправленням панахиди перепоховали бійці Запорізької обласної асоціації пошукових загонів. Близько 20 тисяч людей - запоріжців і гостей області зібралися тут на мітинг-реквієм "Слава визволителям", щоб вшанувати їх світлу пам'ять. Учасники заходу віддали їм - безіменним героям, які загинули під час визвольних боїв на Токмаччині - останні почесті.
По завершенні мітингу-реквієму учасники клубів реконструктивістів із Києва, Севастополя, Запоріжжя і Дніпропетровська відтворили події, що відбувалися на цій території у 1943 році. Запеклий бій під час штурму фашистської оборонної лінії "Вотан" точився просто на очах багатотисячної глядацької публіки. "Червоноармійці" здолали супротивника і під дружнє "ура!", яким їх підтримали глядачі, оволоділи висотою.
Голова облдержадміністраці ї Олександр Старух відзначив учасників театралізованої битви почесними нагородами.

газета «Запорізька Січ» 21 жовтня 2008 року с.2

За матеріалами управління . у справах преси та інформації


Оффлайн Евгений

  • Просто Джек
  • Администратор
  • Супер Эксперт
  • ****
  • Металлоискатели в kladoiskatel.net
Приезжали к нам ребята, которые там копают. Усеянно всё останками.
Цитировать
Почти половина погибших - в гражданской одежде, в карманах у них - неиспользованные патроны. Это говорит о том, что оружие выдавали одно на троих-пятерых: им пользовался тот, кто оставался в живых. Поисковики пришли к выводу, что убитых раздевали, разували, а их одежду отдавали вновь прибывшим штрафникам.
Там поля усеянные русскими были, моя бабушка там в войну жила в одном из сёл, ходила потом солдат закапывать. Оружие им вообще не давали, говорили на поле подберёш, а с  высоты фриц косил пулемётом. Запах стоял на все окрестные сёла.   


Оффлайн sid_53

  • Модератор
  • Опытный пользователь
  • ***
  • Garrett ACE 250
Продолжаем находить боеприпасы
В понедельник утром ребятишки из села Чапаевка Токмакского района, купаясь в реке Молочная, заинтересовались продолговатым металлическим предметом, торчащим из песка на размытом участке берега. К счастью, детям хватило ума не заниматься самостоятельными раскопками, а позвать взрослых, а те, осмотрев находку, вызвали саперную бригаду. Специалисты установили, что металлический предмет — не что иное, как артиллерийский снаряд калибром 122 мм времен Великой Отечественной войны. Когда его осторожно извлекли из земли, в нескольких сантиметрах обнаружили еще один неразорвавшийся снаряд меньшего калибра. Обе находки в этот же день были обезврежены.
Евгений СОЛОНИНА

газета «Суббота плюс» 26 июля 2001 г .